Вчені: У вірусу Ебола і свинячого грипу простежується один творець

Поки люди шукають універсальне біологічну зброю один проти одного, мікроорганізми самі оголошують нам війну, показуючи, хто справжні господарі планети, нехай навіть невидимі оку.
Відправити Роздрукувати В закладки
Ексклюзив
Пока люди ищут универсальное биологическое оружие друг против друга, микроорганизмы сами объявляют нам войну, показывая, кто настоящие хозяева планеты, пусть даже невидимые глазу. 

Медики б’ють на сполох: Москва в епіцентрі епідемії свинячого грипу. Зростання захворюваності склав близько 30 відсотків. А в регіонах є і смертельні випадки захворювання. У пресі з’явилися повідомлення, що нинішня епідемія — це епізод неоголошеної біологічної війни.

 

У світі, за даними вчених, знаходяться більше сорока видів смертоносних мікроорганізмів, які можуть бути використані як зброя масового ураження. Спецслужби припускають, що біологічною зброєю володіють не тільки держави, а й окремі терористичні угруповання.

Ще в середині нульових американський генетик з Каліфорнійського інституту молекулярних наук Роджер Брент заявив, що сьогодні навіть лаборант може створити біологічну зброю, за силою не поступається атомній бомбі.

Поки люди шукають універсальне біологічну зброю один проти одного, мікроорганізми самі оголошують нам війну, показуючи, хто справжні господарі планети, нехай навіть невидимі оку.

Ці мікроскопічні «істоти» з’явилися на Землі за мільйони років до людини і тепер живуть всюди: в повітрі, ґрунті, в вулканах і в антарктичних льодах. Потрапивши на нашу планету, бактерії зуміли пристосуватися до нового середовища — завдяки унікальній властивості.

Бактерії мутують, і придбані властивості роблять їх більш живучими. Є у мікробів і ще одна особливість — здатність швидко розмножуватися. Якщо посадити одну бактерію кишкової палички в чашку Петрі, через вісім годин з’явиться десять мільйонів її нащадків.

До речі, у кожної людини свій неповторний набір бактерій — мікробіом. Впливаючи на цей мікробний комплекс, можна викликати страшні хвороби або, навпаки, підвищити стійкість імунної системи.

Люди навчилися використовувати хвороботворні властивості бактерій задовго до їх наукового дослідження. У 1346 роцi монголи, облягали Кафу — нинішню кримську Феодосію — перекинули за фортечний мур трупи воїнів, загиблих від чуми, і в обложеному місті спалахнула епідемія. А шість століть тому, в розпал Першої світової війни, німці переганяли на сторону противника коней, заражених сибіркою.

Історія показала, що перемогти супротивника можна без танків, артилерії і авіації. Досить розсіяти всього лише двісті грамів чумного мікроба в місцях масового скупчення людей, і в перший же місяць загине мільйон чоловік.

За останні п’ятнадцять років в світі було зареєстровано шість спалахів легеневої чуми, заразилося близько двадцяти чотирьох тисяч чоловік, з них дві тисячі загинуло. Майже сто відсотків хворих проживали в країнах Африки і в Китаї.

Спроби управляти біозброї робилися різними країнами. Наприклад, Японія в 30-е-40-ті роки минулого століття активно проводила відповідні експерименти.

У китайському місті Чушен від бубонної чуми, яку поширили японці, загинуло кілька сотень жителів. Також відома історія так званого «Загін 731», організованого японською армією для підготовки бактеріологічної війни проти СРСР і Монголії. Він складався з військовополонених або просто викрадених людей, на яких випробовували смертельні штами.

Британські вчені також не відставали в розробці біозброї. У 1942 році англійські військові скинули бомбу зі спорами сибірської виразки на острів поблизу узбережжя Шотландії. Всі завезені для експерименту вівці загинули. Острів був настільки заражений, що його довелося повністю випалювати напалмом. Але небезпека на острові зберігається донині: збудник сибірської виразки може бути активним, пролежавши в грунті більше тисячі років, і досить подряпини, щоб заразитися смертельним захворюванням.

Майже через чверть століття після закінчення Другої світової війни люди нарешті зрозуміли: необхідно домовитися про заборону біозброї, адже воно може призвести до вимирання всього людства.

Конвенція про заборону біологічної зброї, підписана в 1972 році, стала основним міжнародним документом. Лідери держав заявили про знищення своїх військових запасів. Однак в документі не було прописано, як контролювати його дотримання.

У 2001 році на конференції в Женеві був представлений протокол, який передбачає повний механізм контролю за виконанням конвенції. Однак представники США відмовилися підписувати протокол, посилаючись на загрозу біотероризму. Делегати як приклад привели випадки з розсилкою листів зі спорами сибірської виразки.

Під цим приводом американці фактично зірвали женевські переговори. Механізм контролю за конвенцією так і не запрацював, і дані про дослідження і по сей день надаються на добровільній основі.

Не виключено, що дії США були обумовлені своїми цілями, щоб і далі розвивати розробку біологічної зброї.

У 2014 році від лихоманки Ебола трясло не тільки Африку, а й фондові ринки. Ліберійський вчений Кирило Бродерік назвав епідемію хвороби спланованою акцією, заявивши, що Ебола була створена в секретних лабораторіях США.

Мало кому відомо, але лихоманка вдарила саме по тих країнах, де очікувався помітний економічне зростання. В результаті епідемії лихоманки Ебола лише в Ліберії річні темпи інфляції зросли вдвічі, продажу палива скоротилися на третину. Промислове виробництво впало на 75 відсотків. Спалах хвороби перекреслила результати десятирічного розвитку країни.

На тлі світової істерії про поширення смертоносного вірусу російські вчені заявили, що знайшли вакцину від лихоманки. І майже відразу ж після цих повідомлень Всесвітня організація охорони здоров’я заявила, що смертельний вірус мутував, і з’явилося нове покоління, проти якого безсилі будь-які вакцини. Експерти не виключають, що ці події не стали випадковим збігом.

Як стверджують фахівці військової сфери, вже зараз на Заході ведуться нові розробки біологічної зброї. Воно має перш невідомими властивостями і впливає на генетичний апарат клітини. Жертвою стане не тільки один з нині живих людей, але навіть його онуки і правнуки, бо вражаючий фактор може передаватися у спадок. Клоновані мікроорганізми не можна віднести ні до вірусів, ні до бактерій, а значить вони не потрапляють під дію Конвенції про заборону біологічної зброї. А це дає свободу у проведенні будь-яких, самих небезпечних експериментів.

Відмінною особливістю біологічної війни є те, що для неї не потрібно мільйонних армій. Все відбувається технологічно і безкровно. Можна навіть не вбивати ворожих солдатів, досить використовувати бактерії, здатні залишити супротивника без врожаю.

У новому тисячолітті людство підстерігає безліч глобальних загроз. Мислителям залишається лише шукати відповіді на запитання: Що залишиться від нашої цивілізації, якщо біда все-таки трапиться?

Comments are closed.